Весна, повінь, два кума сидять на підвіконнику напівзатопленої хати, бовтають ногами в воді і курять люльки.
- Куме Петре, а що то за капелюх ген там за селом по воді плаває: туди-сюди, туди-сюди?
- Ааа. То кум Богдан: повінь -- не повінь, а орати треба.